IНТЕРВ'Ю СТАТТI ЕКСПЕРТИ ПОДІЇ ДЛЯ БІЗНЕСУ СПЕЦПРОЕКТ: ЗРОБЛЕНО НА ПРИКАРПАТТІ КОНТАКТИ
MEGA

11.12.2018 14:03

-Маю гріх – продаю дитячі речі своєї дочки на OLХ. Чого ж викидати? Та переживаю, що колеги в інституті будуть вважати мене спекулянткою – червоніє кандидат наук.

- Ви не подумайте, що я вам щось хочу продати, я просто розказую про нашу конференцію – мнеться дівчина-адміністратор,

- Та я просто підробляю на канікулах, а так я вчуся на економіста, ви не подумайте, що я торгаш якісь – виправдовується працівник лижного прокату.

14.11.2018 15:33

1️ Яка ще золота осінь?
Які прогулянки по свіжому повітрю, зустрічі з друзями, походи по гриби чи велопробіжки? Ще фотосесію якусь придумаєте. Здуріли?  У вас депресія і крапка.

13.11.2018 16:40


Aimbulance – тричі найефективніша digital агенція в рейтингу Effie Awards Ukraine, номер 1 у дослідженні Advertiser’s Choice і рейтингу «Digital агенція року» за 2014, 2015 та 2016 рік. У 2014 році AIMBULANCE стала фіналістом фестивалю рекламної креативності Cannes Lions. За результатами сезону 2013/2014 агенція зайняла 8-е місце в світовому рейтингу ефективності незалежних агенцій від EFFIE.

01.11.2018 14:53

Не беріть на роботу друзів. Ніколи. Вони думають, що у вас можна буде працювати в 2 рази менше, а ви будете їм платити в 2 рази більше. Ви ж друзі! А ви вважаєте як раз навпаки. От і виходить, що у вас після цього ані друзів, ані якісно виконаної роботи.

23.10.2018 15:18

В 2005 р. я почала професійно працювати з комерційними організаціями, і відтоді не перестаю дивуватися вмінню нашого бізнесу «виживати» в українських умовах та численним спробам допасувати національний досвід до реалій західного світу. Чи (і наскільки) готові ми до роботи на зовнішніх (західних) ринках? Що із знаного/практикованого нами вартує використовувати, а що залишити дома? Що можна адаптувати? З якими викликами зустрічається український бізнес, коли вирішує «працювати в Європі»?

Аудиторія на українське кіно була завжди, вона просто чекала на якісний продукт

Аудиторія на українське кіно була завжди, вона просто чекала на якісний продукт

Якщо прабатьками кінематографа були брати Люм’єри, то сестри Шкрібляк дали можливість дивитися кіно в Івано-Франківську. Не маючи досвіду у сфері кінобізнесу, ця надзвичайно красива та розумна жінка разом із сестрою пройшла великий шлях – від реставрації приміщення до створення кінотеатру  «Люм'єр» для іванофранківців. Лідія Шкрібляк у відвертому інтерв’ю ділиться особистим досвідом у сфері кінобізнесу та думками щодо відновлення українського кінематографу.

– Пані Лідіє, розкажіть будь ласка, чому Ви вирішили займатись кінобізнесом?

Насправді, це була ідея моєї сестри Марійки, з якою ми сьогодні разом працюємо в цій справі.  Приблизно у 1998-1999 роках Марія часто їздила до Києва та, переглядаючи там деякі фільми в кіно, виношувала ідею відкрити кінотеатр в Івано-Франківську. Вона більше технічна людина, а я організаційна,  тому і веду фінансовий напрямок. У нас вийшов хороший тандем.

–  З якими труднощами Вам довелося зіткнутися?

Труднощі виникають завжди і вбудь-якому бізнесі. Але я не вважаю це труднощами, це скоріше робочі питання. Але якщо говорити вже детальніше, то, крім робочих питань, виникали і деякі проблеми. По-перше, ми не були компетентні у сфері кінобізнесу. Нас підхопив шалений ентузіазм, адже потрібно було знати технологію в будівництві, реставрації, дизайні. Після відновлення кінотеатру найбільше складнощів виникало з реставрацією, тому що сама споруда не була адаптована під показ кіно.  Тут у 1929 році був розташований кінотеатр, але він мав зовсім інше обладнання, не було потужного семиканального звуку, як сьогодні. В усіх стінах, як виявилося, багато димових шахт і каналів, а це все звукові ями, які ми глушили.  По-друге, нам довелося робити спеціальну технологію – плаваючі підлоги – між двома залами, тому що це єдиний кінотеатр в Україні, у якому зал над залом.

–  Скільки часу Ви потратили на реставрацію будівлі?

Нам знадобилося 2 роки. Спочатку підписання договору оренди  та проходження конкурсу, наступний крок – вироблення всієї технічної документації, а це великий обсяг роботи. За час реставрації жодного разу не виникла думка все кинути. Ми бачили кінцеву картинку, оскільки кінотеатрів  не було ще в Івано-Франківську. А в уяві малювали цю споруду з підсвіченими колонами, яка і зовні, і зсередини буде пульсуючим  магнітом для найвитонченіших естетичних уподобань глядачів.

–  Як Ви боролися за свого глядача?

За глядача ми боремося кожного дня, це щоденна робота. Кінотеатр існує вже 10 років. А відвідувачі постійно піднімають планку своїх очікувань. Це завжди тримає в тонусі, адже доводиться дбати про ціну і якість зображення, комфорт сидіння, сервіс навколо самого кіно, клімат-контроль, доступність репертуару. Зараз у нас дуже високий показник.

–  Через скільки часу Ви почали отримувати перші прибутки?

Перші 3 роки бізнес потребував додаткових інвестицій. Тому що не вистачало на своєчасну виплату зарплат, ми брали додаткові кредити та відтермінування. Але через 5 років вийшли на показники, які перекрили всі наші витрати, і ми могли вже щось доінвестувати далі.  За 10 років тричі змінили обладнання.  Спочатку працювали на плівках, потім з’явилися цифрова технологія і 3Д.

– Як професіонал у своїй справі скажіть, наскільки вигідним є кінопрокат?

 Це все залежить від багатьох факторів. По всій Україні кінопрокат  працює на однакових умовах –50/50 з дистриб’ютором. Якщо менеджмент вдало поставлений, адекватно-підібрана репертуарна й цінова політика і,звісно, рекламний пакет, тоді кінопрокат є вигідним. 

– Зараз українське кіно починає відроджуватися. За останні два роки почали активно знімати вітчизняні фільми.  Як ідуть справи з їхнім прокатом у кінотеатрі?

2017 рік був рекордний: зі всіх 10 років, які ми працюємо на ринку, дуже великий прорив в українському кінематографі. Це вперше наші картини  збирали аудиторію на рівні світових. Прекрасно пройшли касові збори фільмів  «Кіборги», «Сторожова застава», «Дзідзьо. Контрабас». Ми беремо майже всі вітчизняні фільми. Це політика і кінотеатру, і особисто нас, засновників,– підтримати українське кіно. Ми його показували з 2006 року: йдеться про перший український трилер режисера Любомира Левицького «Штольня».  Наш кінотеатр – один із перших, який перейшов на дублювання фільмів українською мовою.

- На Вашу думку, чи стає українське кіно комерційно вигідним?

Я вважаю, що так. Якщо аналізувати прокат минулих років, то дуже рідко бувало так, щоб  фільм збирав повні кінозали без додаткових зусиль. Тобто без  пропаганди через управління й просвітницьку роботу, мовляв, потрібно підтримати вітчизняні фільми. Аудиторія на українське кіно була завжди, вона просто чекала на якісний продукт.

- На завершення розкажіть, будь ласка, як Ви розвиваєтесь і вдосконалюєте себе?

Є така знаменита фраза: «Якщо ти робиш ту роботу, яку ти любиш, то тобі не прийдеться працювати жодного дня».  Я дуже люблю свою роботу, мені подобається те, що ми робимо, і, звісно, межі досконалості немає. Ми ставимо  мету, і весь механізм починає працювати на її досягнення – від контролера, касира, прибиральниці,офіціанта до менеджера.  Тому що наш бізнес – бізнес дрібниць, які впливають на якість послуги. Я отримую велике задоволення, коли все злагоджено працює. Намагаюсь увесь час бути в курсі кіно-новин. Також приносять задоволення поїздки на кіноринки, де обмінюємося досвідом, інформацією. Звісно, надихає саме кіно і література.\

Юлія ПАСЕМКО








ПОШУК ПО ДАТІ