Читайте нас в соціальних мережах

MEGA



25.07.2019 16:01
В чому їх відмінність від поколінь X,Y,Z? Як їм продавати і з ними домовлятися? Яка у них місія і як вони сприймають цей світ? На ці питання дає відповіді наша постійна авторка – провіднабізнес-тренерка Західної України, постійна гостя топових теле- та радіопроектів, експертка національних ЗМІ та письменниця, авторка книги-бестселера з переговорів “Почніть говорити “НІ”Людмила Калабуха.


06.05.2019 16:02
Подивитися під незвичним кутом на особливості національного підприємництва ексклюзивно для МЕГА вирішила наш постійний бізнес-експерт, провідний бізнес-тренер Західної України, автор книги-бестселера про переговори “Почніть говорити “НІ”, гість топових теле- та радіопроектів Людмила Калабуха.
14.02.2019 14:37
Коли на тренінгах я питаю зал, якщо ви реально “накосячили” і всі претензії ваших клієнтів обґрунтовані, чи треба вибачатися? Починаються палкі баталії. Людям неймовірно складно визнати свою провину і ще складніше за це вибачитися.
23.05.2019 13:29
Історія успіху компанії «Bravo collection» та її власниці з Надвірної Надії Бремнер. В інтерв’ю жінка розповідає, як їй вдається вести бізнес в індустрії моди і чому жінки Сінгапуру готові купляти український одяг.
10.05.2019 18:22
Голова Асоціації готельєрів та садиб Яремчанщини Тарас Тустанівський про причини та наслідки невдалого зимового сезону і чому ця невдача принесе більше користі бізнесменам, ніж черговий успіх.
07.02.2019 17:43
Щороку Яремчанський край відвідують мільйони туристів, кожен зі своїм уявленням про ідеальний відпочинок. Комфорт, європейські стандарти, унікальний дизайн, автентика, смачна українська кухня – тут кожен знаходить щось на свій смак. Наш випусковий редактор сайту Уляна Гаврилюк на власному досвіді переконалася, в яких готелях туристи можуть сповна відчути всю красу та самобутність гуцульської культури.


Правда про бізнес по-українськи. 10 чеснот національного бізнес-характеру

Експерти з неможливого. Вони роблять бізнес не  за підручниками і часто не за законом. Роблять у країні, де не знаєш, що буде завтра, а корупція та влада одночасно і помічники, і вороги. Кидали, здирники  та бариги – як тільки не сварять українських підприємців!

Подивитися під незвичним кутом на особливості національного підприємництва ексклюзивно для МЕГА вирішила наш постійний бізнес-експерт, провідний бізнес-тренер Західної України, автор книги-бестселера про переговори “Почніть говорити “НІ”, гість топових теле- та радіопроектів  Людмила Калабуха.

От хто тільки не нарікав на те, як українці ведуть бізнес:

-  агресивно, ніби останній раз,

-  хочуть заробити “всі гроші”, через що страждає якість,

-  "кидають" партнерів/підрядників/персонал/клієнтів на гроші,

-  порушують усі можливі норми та закони,

- "цвіте і пахне" корупція на всіх рівнях і будь-яке питання треба “порєшать” за гроші чи “відкат”.

Та я напишу про те, які чесноти є в українських підприємців. Те, про що якось всі забувають у потоках обурення у ЗМІ, в соцмережах та на наших кухнях.

А ми ж хороші! Ми ж такі хороші! Нам реально є, чим пишатися!

10 чеснот українських підприємців:

  1. Лідери у грі без правил

В Україні не працюють класичні бізнесові схеми. Тут  усе випробовується дослідним шляхом в умовах, які у жодному підручнику не опишуть. Ну не працює в нас те, чого вчать на курсах MBA. Або з точністю до навпаки. Підприємці все досліджують на практиці шляхом проб та помилок, набивають власні гулі, досліджують чужі та слухають свою інтуїцію.

Так, ми живемо у країні, де будь-які прогнози викликають сміх.

Якщо в Європі та США є бізнес,  який працює десятиліттями та навіть століттями, в Україні, на жаль, така ситуація неможлива. Ми живемо в абсолютно непередбачуваній країні, де ти не можеш щось 100% запланувати і бути впевненим, що все відбудеться саме так. Наче по мінному полю ходимо. Є в цьому певний шарм, адреналін, азарт. Тільки це виснажує. А коли пишемо бізнес-плани із виходом на точку рентабельності через 10-30-50 років, то самі сміємося!

Тут дожити б!

І якщо вже ми якось призвичаїлися ловити рибку в мутній воді, у цій грі знову змінюються правила! До нас заходять інвестори, ми зі своїми товарами йдемо в Європу. І методи, які ми народили потом і кров’ю для виживання в сучасних реаліях, на ходу треба підлаштовувати під європейські. Та ще й так, щоб нічого не завалилося!

  1. Гуру нетворкінгу

Перш ніж починати будь-яку  справу чи розрулювати проблему, наша людина телефонує до знайомих і питає: "А хто у нас є там-то і там-то?"

Ми звикли жити однією комунальною квартирою і як би хто з ким не сварився, допомагаємо один одному. Нетворкінг на всіх рівнях – однозначно наш великий плюс. Ми чітко знаємо, кому подзвонити і кого  спитати. Навіть 70-річна пані Ганя-прибиральниця має свата/кума/брата/сусіда сусідів, які здадуть усі явки та паролі корисних людей, яких знають вони та їхні знайомі знайомих. І серйозні підприємці також не лінуються зробити пару-трійку дзвінків. Тому що знають, наступного разу допомога знадобиться  їм та їхнім друзям.

Інколи  українці дійсно дружній народ . Ще не було випадку, щоб  мені або моїм клієнтам не допомогли вирішити будь-яке, я  повторюю, будь-яке питання, люди з різних міст та навіть країн, які щось або когось знають.

Світом керує базовий механізм обміну. І саме корисні зв’язки для успішного ведення бізнесу в Україні – основа основ.

Часто-густо іноземні книжки про нетворкінг нас просто веселять. Ми про це можемо самі написати романи-блокбастери.

  1. Не боїмося помилки

От не боїмося. І живемо за принципом: “Вийде – клас, не вийде - ну так що ж, інше замучу. З ким не буває, не кінець світу”,  - хоча інколи втрачається  все, від останньої копійки до репутації.

Ми кидаємося в нові проекти, віримо у свою удачу. І події розвиваються  двома шляхами: або люди отримують дуже дорогий досвід і посвяту в сучасних лицарів ордену підприємців, або йдуть у наймані працівники. І це зовсім не трагедія. Це вибір, коли нарешті хочеться спокою та стабільності.

  1. Приборкуємо стрес

Так, ми дуже стресостійкі: працюємо під час війни, під час шалених коливань курсу валюти, під час значних безперервних змін у законодавстві. Ми швидко адаптовуємося, шукаємо ходи-виходи,  навіть коли їх зовсім нема, розширюємося, беремо нових працівників.

Під час подорожі Японією мене дуже вразив один із найвищих

 у світі відсоток самогубств у цій дуже багатій і безпечній країні. Люди не витримують стресу. Причина – робота. В Україні серед підприємців  відсоток самогубств мінімальний. Більшість випадків – особисті проблеми, а не невдачі у бізнесі.

  1. Експерти з неможливого

Ті, хто працював в іноземних компаніях і в нас, в один голос дивуються тепличності західних підприємців: у них опускаються руки перед банальними труднощами, різницею в законодавстві чи менталітеті. Наприклад, німці часто відмовляються від французького ринку, тому що  їм це видається ну дуже складним. Для українських компаній це в десятки разів складніше, та ми приймаємо будь-які виклики і, зціпивши зуби, попри всі перепони йдемо до мети.

  1. Вічні студенти

Ми завзято і постійно вчимося. Ми охочі до нового: різноманітні тренінги, онлайн та офлайн-курси, програми, лекції. Самі своїми кровними це все оплачуємо. І персонал свій навчаємо. Запрошуємо бізнес-тренерів та бізнес-консультантів, читаємо бізнес-літературу. Ми тестуємо на своєму бізнесі все, чого навчилися, особливо інтернет-маркетинг. Багато хто тільки після 40 років уперше навчився кнопки натискати і стосунки зі сучасними технологіями в людей складні. Та все одно ми гриземо граніт сучасних технологій і вони дають проривний результат. Також дуже популярний саморозвиток.

  1. Трудоголіки

"Робота не вовк - у ліс не втече"  – це не про нас.

Ми готові працювати постійно. З пристрастю. Вкладати у свою справу всі свої ресурси – час, гроші, нерви. Принести в жертву навіть здоров’я та особисте життя. Якщо це наш бізнес, ми не можемо працювати з 10.00 до 18.00, а на вихідні вимикати телефон. Хоча давно треба навчитися. Ми живемо своєю справою. Можемо вийти на роботу у вихідний або лишитися понаднормово, тільки щоб допомогти клієнту вирішити його питання. Це важливо для нього, а значить, і для нас.

  1. Ідеалісти, що вірять у людей

Дотепер  ми починаємо бізнес із друзями. Беремо на роботу дітей своїх знайомих, бо ті попросили. Терпимо непутящих працівників, бо віримо, що це хороші хлопчики/дівчатка, а ще в них хворі батьки. Десять разів даємо людям другий шанс, а вони далі косячать, підводять і роблять нам збитки.  Досі в нас на першому місці симпатія, ностальгічні спогади дитинства, надумані зобов’язання та хибне почуття провини, а не цифри, розрахунки та ділові принципи.

  1. Виживаємо серед тролів

Україна – країна тролів та хейтерів.

Ніде у світі немає такого агресивного онлайн-середовища, як в Україні.

Мої друзі мають мережу ресторанів у Польщі, і за 8 років жодна людина не написала відкрито про своє незадоволення. Якщо були якісь претензії, то люди писали на і-мейл, і це було в дуже толерантній формі зі словами “прошу-перепрошую”. У нас же якась нова національна античеснота:

  • написати відкрито негативний відгук, навіть особливо не розібравшись, чи дійсно цьому бізнесу чи бренду пишеш,
  • вліпити “одиницю” в "Гуглі" чи на бізнес-сторінці у "Фейсбуці",
  • спаплюжити чиєсь добре ім’я, добити лежачого,
  • обгадити того, хто тільки вирвався в лідери або намагається зі всіх сил це зробити, злими, часто-густо нецензурними словами,
  • зробити це анонімно, ховаючись за закритими акаунтами в "Інстаграмі" або за аватарками з котиками у "Фейсбуці".

Тролі кайфують від того, як паплюжать  чиюсь репутацію і добре ім’я та насолоджуються своєю примарною владою над чужим життям та бізнесом.

А ми що?

Попереживали, зібрали з вірних клієнтів позитивний фідбек, накрили  негативні відгуки позитивними, випили "по рюмашці" і далі працюємо.

Я досліджувала це питання - в Україні майже немає бізнесу з високою репутаційною чутливістю до негативних відгуків. Собаки гавкають, караван іде – так і живемо!

  1. Патріоти

Коли мені зі всіх боків кажуть, що я втрачаю величезний ринок, тому що пишу та виступаю виключно українською, я відповідаю – це моя принципова позиція. І все у мене добре. Мій україномовний сайт  www.kalabukha.com.ua без реклами і просування відвідують десятки тисяч людей із 50 країн. І з клієнтами все добре.

І я така не одна.

Україна стрімко входить  у моду.  Про українські продукти від с/г продукції, хенд-мейду, одягу до книг, музики та програмного забезпечення починають активно говорити у світі. Робити українське модно і престижно.

А що може бути краще? Коли ти на своїй землі у своєму домі для своїх людей робиш бізнес - це дає опору і крила.

Коли створюєш якісний продукт, що подобається людям. Коли це приносить тобі радість та гроші.

Ось такі ми, українські підприємці. Експерти з неможливого, люди, які попри все вірять у свою країну, в себе та свою справу.

Люди, які можуть усе.

Щиро вдячна за ідеї під час  написання статті моїм друзям-підприємцям:

Яні Адамик - керівнику найбільшого 5-поверхового ресторану в Україні «36По», бренд-менеджеру, співвласнику маркетингового агентства «Автор» та мережі ресторанів у Польщі.  Львів.

Анні Роднєнковій – власниці компанії "Вілла Ванілла", імпортеру меблів для  сфери гостинності. Київ.

Віктору Стиничу – мандрівнику, автору блогу і тревел-школи  “Подорожуй”, організатору тревел-зустрічей і бізнес-сніданків. Ужгород.

Олександру Ратинському - власнику дистриб’юторської компанії "Омега Логістик", співвласнику торгової марки Foodmarket. Запоріжжя.

 












26.06.2019 11:55
Сушені гриби компанії «Боровик» можна спробувати у популярних продуктах ТМ «Мівіна», «Ролтон», «Комо». Підприємство розташоване у маленькому містечку Борислав, що на Львівщині і вже встигло підкорити споживачів з усієї країни. Їхня продукція - це свіжі вагові, сушені, фасовані та консервовані шампіньйони, білі гриби, лисички, опеньки, рижики та інші.
14.06.2019 21:50
У 1991 році це підприємство виробляло на замовлення підошви до взуття. А зараз компанія реалізує готове модельне взуття в Україні та експортує його на ринки ЄС. В інтерв’ю власник і директор PROGRESS SERVICE Павло ФЕДЮК розповідає, що секрет такого успіху полягає у простих речах – вмінні адаптуватися до світових трендів і постійно навчатися, щоб оперативно втілювати знання в розвиток компанії.
24.05.2019 13:36
Представляємо вам історію успіху фермерського господарства «Агротем», розташованого в селі Селисько на Львівщині. Їхня продукція – це тверді сири преміум-класу, домашні йогурти, молоко, масло, яку підприємство реалізує в торгових мережах під брендом «Джерсей». І з кожним роком ця продукція впевнено підкорює споживачів з усієї країни.
09.09.2019 15:22
Ферма «Зелений Яр» (село Микуличин) Головна спеціалізація ферми – це виробництво козиного сиру, молока та проведення екскурсій. Господарство Василя Яремчука знаходиться у селі Микуличин, Ферма на полонині Горган.
24.01.2019 12:56
2018 рік став роком запуску першого в Івано-Франківську інноваційного центру
18.01.2019 15:19
Автор легендарних пісень Едіт Піаф французький композитор з Прикарпаття. Натан Гланцберг народився 12 жовтня 1910 року в місті Рогатин, що знаходився тоді у складі Австро-Угорської імперії, в єврейській родині дрібного торговця Шмуеля Гланцберга. У 1911 році сім'я емігрувала до Німеччини, в місто Вюрцбург в Баварії. Відразу ж після переїзду Натана стали називати Норбер.
08.09.2019 14:06
Надвірнянщина – розвинений нафтопромисловий район, тому не дивно, що в районному центрі місті Надвірній міський стадіон називається «Нафтовик», найвідоміший монумент міста, хоч і має назву «Фантомас»,усе ж поставлений до 100-річчя надвірнянської нафтопромисловості, навіть День міста місцеві жителі святкують у День нафтовика. Журналіст журналу «Мега» Уляна Гаврилюк дослідила, як видобуток нафти впродовж декількох століть впливав на розвиток регіону та чому нафтопереробка до цього часу залишається стратегічним напрямком розвитку Надвірнянщини.
29.07.2019 13:32
Коли понад сто років тому в Карпатах будували залізницю, це був унікальний та амбітний інженерний проект. Дослідники з Закарпаття Микола Ткач і Микола Волощук розповідають неймовірну історію цього будівництва.
27.05.2019 16:06
Україна − пріоритетний партнер Європейського Союзу, якого ЄС підтримує через такі інструменти: бюджетна підтримка, технічна допомога, механізми змішаного фінансування для залучення інвестицій, гуманітарна і макрофінансова допомога. Щороку ЄС виділяє додаткові 200 млн євро нових грантових коштів.