Лише розширене генетичне дослідження, аналізи для якого було направлено до Південної Кореї, дало відповідь на питання щодо природи ниркової недостатності у хлопчика на ім’я Артур. Виявилося, що у нього діагностовано первинну гіпероксалурію — рідкісне генетичне захворювання, спричинене мутацією, через яку печінка не виробляє фермент, необхідний для правильного виведення оксалату з організму.
Через цей дефіцит оксалат у тілі дитини перетворюється на оксалат кальцію — нерозчинну сполуку, яка відкладалася в сечовивідних шляхах і нирках, утворюючи камені. Такий швидкоплинний і агресивний перебіг сечокам’яної хвороби призвів до суттєвого руйнування нирок Артура.
Це було справжнім викликом для медичної спільноти. Раніше в Україні не виконували комбіновану родинну трансплантацію дитині з гіпероксалурією. Провести пересадку лише нирки було неможливо, адже першопричина захворювання крилася в печінці. Тому, щоб надати Артуру шанс на подальше життя, довелося провести трансплантацію двох органів одночасно, які стали донорами його мама і тато.
За словами Максима Овечка, керівника Центру трансплантології Першого медичного об’єднання Львова, робота над цією процедурою проходила у три послідовні етапи:
- На першому етапі хірургічна бригада видалила нефункціональні нирки, які були уражені інфекцією. Цей крок був необхідним для усунення запального процесу перед подальшими операціями.
- Через місяць після видалення патологічних органів виконали пересадку нирки від тата.
- Наступним кроком, через три тижні, хлопчику пересадили частку печінки від мами.
До проведення кінцевої операції львівські медики залучили колег із Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені Олександра Шалімова на чолі з Олександром Гриненком. Всі етапи трансплантації пройшли успішно. Протезована нирка батька і частка печінки матері почали ефективно функціонувати в організмі хлопчика, даючи йому шанс на повноцінне життя.
