Через різку відлигу на Закарпатті та в басейні Тиси річка різко піднялася й потужною течією потягнула вниз за течією цілі «поля» сміття, деревини й льоду в бік Угорщини.
Що сталося
Наприкінці лютого 2026 року на Тисі зафіксували різкий теплий період, що спричинив інтенсивне танення снігу й паводок на українській ділянці річки.
На відео, знятому поблизу угорського містечка Балша (комітат Саболч-Сатмар-Берег), видно, що поверхня Тиси майже суцільно вкрита гіллям, пластиковими пляшками, пакетами й навіть старим човном, які пливуть у бік Угорщини. Українські та регіональні медіа поширюють кадри, де Тису називають «у критичному стані» через потік сміття, що «тоннами» прямує за кордон.
Масштаби забруднення: дані й цифри
Масштаби проблеми можна оцінити на основі даних угорських служб та попередніх років. Угорські водогосподарські служби вказують, що лише за один паводковий епізод інтенсивність надходження відходів з України на Тисі може становити близько 20 одиниць сміття (переважно пластикові пляшки та пакети) щохвилини на одному з контрольних відрізків.
Під час подібних паводків іноді доводиться вилучати з річки десятки тонн сміття; в окремі роки на Тисі та її притоках накопичувалося до 10 000 тонн відходів, які потім доводилося очищати спеціальними загатами та технікою.
Журналістські розслідування оцінюють, що щороку угорські служби збирають близько 120–150 м³ побутових відходів на Тисі лише в зоні системної очистки, при цьому на кожному кілометрі річки може накопичуватися 3–4 тонни сміття. Дослідники Сегедського університету фіксують у донних відкладах Тиси 3–4 тисячі мікрочастинок пластику на кілограм осаду – це більше, ніж у багатьох інших сильно забруднених річках світу.
Причини: від відлиги до системної кризи сміття
Різка відлига і паводок
Потепління наприкінці лютого спричинило різке танення снігу в Карпатах та підняття рівня води в Тисі й її притоках, що дало сильний розмив берегів та заплав. Вода змиває не тільки природні обриси берегової лінії, а й усе, що накопичилося на стихійних сміттєзвалищах — від пластикових пляшок до будівельних відходів.
Стихійні звалища на Закарпатті
На Закарпатті немає жодного повноцінного сміттєпереробного заводу, а офіційні полігони переповнені, тому місцеві мешканці часто влаштовують стихійні звалища саме на берегах річок. Екологи зазначають, що в Україні діють десятки тисяч несанкціонованих сміттєзвалищ, загальна площа яких співставна з площею цілого регіону, й значна частина таких об’єктів знаходиться саме в басейні Тиси.
Недостатній контроль і інфраструктура
Угорщина наголошує, що намагається забезпечити вихід своїх річок у сусідні країни без додаткового забруднення, тоді як у верхів’ях Тиси на території України та Румунії регуляторні прогалини й низький рівень контролю за відходами сприяють постійному накопиченню сміття в річкових долинах. Війна посилила кризу управління відходами в прикордонних регіонах, перевантажила місцеві бюджети й відсунула екологічні проєкти на другий план.
Реакція Угорщини та спільні ініціативи
Угорські водогосподарські служби вже не перший рік встановлюють на Тисі та її притоках тимчасові греблі та понтонні бар’єри, які мають «виловлювати» пластик і деревину до того, як вони опиняться нижче за течією. Для очищення річки використовуються баржі та екскаватори, що дозволяє за один епізод паводку вилучати десятки тонн змішаних відходів — переважно пластику, деревини та гумових виробів.
Представники угорської влади неодноразово зверталися до України та Румунії з закликом посилити контроль за управлінням відходами, наголошуючи, що за один паводковий період доводиться вилучати сотні кубометрів сміття. Міжвідомчі робочі групи обговорюють створення спеціальних понтонних дамб на українській ділянці Тиси, які будуть відловлювати сміття ще до кордону, а також розробку інтерактивної карти «зон ризику» — полігонів, стихійних звалищ та промислових об’єктів уздовж берегів.
Попри окремі проєкти, експерти визнають: поки на українській стороні не буде системної реформи поводження з відходами, переповнені полігони й стихійні звалища продовжать «годувати» Тису новими хвилями сміття під час кожного сильного дощу чи відлиги.
Екологічні наслідки для регіону
Висока концентрація пластику й органічного сміття у воді створює загрозу для іхтіофауни: великі фрагменти засмічують береги й нерестові ділянки, а мікропластик з донних відкладів потрапляє в харчові ланцюги риби та людей. Вчені попереджають, що тривала присутність мікропластику в осаді Тиси призводить до накопичення небезпечних частинок, які можуть впливати на здоров’я населення всього басейну — як в Україні, так і в Угорщині.
Місцева влада й туристичний бізнес наголошують, що такі «річки сміття» завдають удару по іміджу регіону, який позиціонує себе як екологічно приваблива туристична зона Карпат і термальних курортів. Забруднені береги, сморід та плаваючі відходи відлякують туристів і підривають розвиток зеленої економіки.
Що може змінити ситуацію
Реформа управління відходами в Україні. Потрібне будівництво сміттєпереробних потужностей на Закарпатті, закриття незаконних полігонів, впровадження системи роздільного збору та заставної вартості за пластикову тару, щоб зменшити її потрапляння до річкових долин.
Спільні українсько-угорські проєкти. Йдеться про розширення мережі понтонних дамб і бар’єрів, створення спільних центрів сортування виловленого сміття та залучення фінансування з боку ЄС і міжнародних фондів. Це дозволить перетворити проблему транскордонного забруднення на спільний інфраструктурний проєкт.
Громадський контроль і волонтерські акції. Масштабні прибирання берегів, екопросвітницькі кампанії в прикордонних громадах, підтримка ініціатив, які перетворюють зібраний пластик на сировину для переробки або елементи міської інфраструктури, здатні поступово змінити ставлення до сміття як до ресурсу, а не просто відходів.
