5 жовтня 2026 року на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС відбулася година-спогад «Життя і творча доля Івана Багряного»
У цей жовтневий, наповнений світлом день, присутні мали нагоду вшанувати пам’ять видатного прозаїка українського зарубіжжя, поета, драматурга, публіциста і політичного діяча, який пройшов через численні випробування, зокрема катування в ОГПУ-НКВС, сталінські тюрми та табори. Іван Багряний, який з’явився на світ 2 жовтня 1906 року, залишив по собі яскраву спадщину в літературі.
Бібліотекарки Тетяна Мороз та Ольга Єлісєєва у форматі бібліорозпровіді ознайомили присутніх зі захопливими моментами з життєвого та творчого шляху Івана Павловича Багряного, як офлайн, так і онлайн, для широкого загалу поціновувачів літератури.
Серед цікавих фактів, що прозвучали на заході, були:
1. У 1920-их роках, після публікації книг «Чорні силуети» та «Ave Maria», Івана Багряного стали вважати засновником українського самвидаву.
2. П’єси «Морітурі» і «Розгром» режисер Ростислав Василенко ставив у Австралії, а пізніше — в Україні.
3. Ряд поезій Івана Лозов’яги були покладені на музику композиторами української діаспори, такими як Григорій Китастий, Михайло Фоменко і Віктор Витвицький.
4. Загальний наклад «Тигроловів» іноземними мовами перевищив мільйон примірників.
5. Перші публікації Багряного були видані під псевдонімом І. Полярний.
6. Він працював у різних сферах: робітником на цукроварні, складачем у друкарні, учителем малювання в Охтирському дитячому будинку та окружним політінспектором міліції. Багряний також займався живописом, фотографією та подорожував, відвідуючи такі місця, як Крим, Кубань, Полтава, Київ, Донбас і Кам’янець-Подільський.
У книзі видавництва «Смолоскип» з серії «Розстріляне Відродження» представлені його поезії, проза, публіцистика, а також літературні статті про Івана Багряного. Читання цих творів дозволяє глибше осягнути його життєпис, оскільки вони переповнені філософськими думками та емоційною насиченістю.
Яскравим прикладом є уривок з його поезії, написаної у 1926 році в Батурині:
«Перепілка в житті — радість.
пшеницях волошки — смуток.
Ворон з ріль — печаль.
Гей ти, коню, вибий іскру!
Вибий іскру! Кинь утому!
На звороті на крутому
Нам не личить жаль».
Ці рядки, незважаючи на роки, що минули, лишаються актуальними, несучи в собі життєстверджуючий заклик до дій:
«По боях і клекотінні
Встане день в яснім цвітінні.
І прийдешні покоління
Пригадають нас».
Захід став не лише можливістю згадати про життєву і творчість Івана Багряного, але й нагадуванням про важливість його внеску в українську культуру.
Слідкуйте за останніми новинами в області на MEGA.IF.UA
