Історія бійця на псевдо «Лютий» зі 102-ї окремої бригади
Ігор, на псевдо «Лютий», обіймає посаду головного сержанта стрілецької роти 4-го батальйону 102-ї окремої бригади. Його шлях у війську розпочався на початку січня 2022 року, до повномасштабного вторгнення, хоча він встиг набратися досвіду за десятирічну працю в корпорації «Фоззі» та на будівництвах за кордоном.
Нещодавно Ігор був удостоєний почесного знаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» за виявлений професіоналізм, лідерські якості та рішучість під час виконання військового обов’язку. Про його заслуги та історію бійця розповіли на сторінці 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ в Івано-Франківщині.
За словами Ігоря, відчуття неминучості війни зривало зі звичної колії, хоча до останнього бажалася сподіватися на мир. Він ділиться:
«Повномасштабна війна ще не почалася, але відчуття, що вона станеться, вже не відпускало. До останнього жевріла надія, що обійдеться. Але я вирішив, що чекати не буду. Треба долучатись до війська».
24 лютого Ігор зустрів уже в армії. Перші вибухи почулись в Івано-Франківську, що стало сигналом до початку бойових дій.
Сьогодні його робота зосереджена на людях. Як головний сержант роти, він відповідає за особовий склад, бойову підготовку, дисципліну, технічний стан зброї та взагалі за готовність військовослужбовців до виконання різноманітних завдань.
Серед підрозділу особливо непросто приймати новачків без військового досвіду, багато з яких не готові до нових реалій. Ігор завжди намагається підтримати їх, пояснюючи важливість відповідальності за власний вибір і за тих, хто чекає вдома.
Нещодавно Ігор повернувся з позиції, де провів понад сто днів, описуючи службу там одним словом – «обережність». Він говорить:
«Обережність, обережність і ще раз обережність. Війна зараз така, що дрон може висіти за сотню-дві метрів, а бачити тебе як на долоні. Скритність та уважність — це найперше, що має бути».
Протягом місяців на позиції його підтримували думки про дружину та молитва. Ігор наголошує:
«Зранку, ввечері — обов’язково старався молитися. Подякувати за день, подякувати за ніч, під час обстрілу — щоб припинилося. Це дуже сильно підтримувало…»
Історія Ігоря, «Лютого», є свідченням мужності та відданості справі. Він продовжує виконувати свій обов’язок в умовах війни, залишаючи незабутній слід у серцях побратимів та рідних.
