Майстриня з Полтавщини Валерія Троцька виготовляє незвичайні сумки у формі тварин, які замовляють не лише в Україні, а й за кордоном. Нині черга на її вироби розписана до кінця 2026 року. Про це інформує«Полтавська думка», що публікує новини Полтави.
«Полтавська думка» пише, що Валерія родом із Козельщини. Значну частину життя вона провела у Супрунівці, однак після заміжжя повернулася до рідного селища. Тут майстриня живе вже 16 років і виховує трьох дітей.
За освітою Валерія художниця. Вона закінчила архітектурний факультет Полтавської політехніки, де навчалася на кафедрі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
Свої вовняні сумки жінка описує як поєднання божевільної ідеї, веселощів і медитації. Однак до створення звіросумок її привів далеко не одразу творчий шлях.
Хотіла стати дизайнеркою одягу
Творчість була важливою частиною життя Валерії ще з дитинства. Вона розповідає, що завжди мріяла займатися дизайном одягу, але можливості здобути освіту в Києві чи Харкові не було. Тому обрала Полтаву як найближчий до бажаного напряму варіант.
Майстриня багато малювала, хоча тривалий час не сприймала себе як художницю. Водночас навчання в університеті вона вважає важливим етапом у своєму житті. За її словами, викладачі дали їй не лише професійні знання, а й допомогли сформуватися як особистості та творчій людині.
Ще у старших класах Валерія пройшла курси крою та шиття. Вона багато шила, а під час навчання в університеті протягом двох років працювала в ательє.
Скільки коштують вовняні тварини
Ціна готової сумки залежить від її складності та кількості деталей. Наприклад, сумка у вигляді сови коштує 6500 гривень, а півень — близько 8 тисяч гривень.
Вартість півня, зокрема, пояснюється великою часткою ручної роботи. Виріб прикрашений численним пір’ям: кожну пір’їнку майстриня виготовляє окремо, а потім вручну пришиває до сумки.
Тож готовий виріб — це не просто аксесуар, а результат великої кількості годин кропіткої праці.
Кози надихають на нові сумки
Ідей для нових виробів у Валерії значно більше, ніж часу на їхню реалізацію. Натхнення вона знаходить у звичайних речах навколо себе.
Майстриня мріє створити окрему колекцію сумок у формі українських хатин. Поки що реалізацію цієї задумки доводиться відкладати через брак часу. Валерія сподівається, що після того, як її молодша донька піде до школи, у неї з’явиться більше можливостей для роботи, хоча сама жартома додає, що не впевнена, чи справді вільного часу стане більше.
Нові ідеї можуть виникнути навіть під час погляду у вікно. Наприклад, побачена троянда зможе стати основою для майбутньої сумки.
Окреме джерело натхнення для майстрині — малюнки її дітей. У їхній кімнаті є ціла стіна, прикрашена дитячими роботами. Валерія хотіла б узяти один із таких малюнків за основу та перетворити його на незвичайний аксесуар.
Втім, найбільше майстриню надихають її справжні домашні тварини. Особливе місце серед них займають кози. Валерія зізнається, що щодня милується ними, адже кожна тварина має власний характер, зовнішність і неповторні риси.
Можливо, саме тому вовняні кози, півні, сови та інші тварини у виконанні Валерії Троцької виглядають настільки живими. Її творчість поєднує любов до тварин, ручну роботу та фантазію, перетворюючи звичайну сумку на справжній витвір мистецтва.
