У листопаді 2023 року Тарас Шпук залишив Фонд і приєднався до воєнної розвідки — туди, де колись служив і де було його справжнє серце.
Щоб підтримати родину Тараса Шпука, його друзі відкрили благодійний збір коштів. Інформація для допомоги:
- Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/54NS3wcL4U
- Номер картки: 4441 1111 2639 6690
Пам’ять про Тараса Шпука оживає у спогадах друзів та побратимів:
Андрій Боднарчук
«У боротьбі за свободу та незалежність України загинув наш друг — Тарас Шпук. Він був людиною честі, відданості і великої любові до рідної землі. Його життєвий шлях — це приклад мужності й самопожертви заради майбутнього нашої держави. Світла пам’ять тобі, друже. Твоя відвага та відданість залишаться в наших серцях назавжди.»
«Герої не вмирають. Схиляємо голови в скорботі. Вічна слава Герою України — Тарасу Шпуку.»
Ігор Чернецький:
«Прощавай, братику Тарасику… Ти зробив більше для нашої перемоги, ніж деякі цілі батальйони. Ще один справжній герой зі старої гвардії! Честь тобі!»
Андріан Волгін:
«Коли я чую про загибель ще однієї людини на війні, я тихо промовляю собі: це війна… Але сьогодні, дізнавшись про втрату з самого ранку, я зупинився і в одну мить усвідомив, що більше немає Тараса Шпука. Нашого друга, побратима — людину, з якою ми вперше разом бігли Chornohora Sky Marathon у 2017 році. Тарас створював спортивну команду серед військовослужбовців нашої області та запросив мене приєднатися. Саме він 26 лютого 2022 року зустрів мене у Києві і дозволив разом із ним захищати місто.»
«Тарас був добрий. Справжньо добрий. І навіть по-дитячому щирий, іноді до наївності. Саме такі люди найщиріші і найсвітліші. Його доброти вистачало для всіх. Тарасе, сподіваюся, що там, де ти зараз, легше, ніж тут. І колись ми ще зустрінемося — не на війні. Зустрічай нас на фініші… уже з небес. Ми неодмінно відчуємо тебе, як відчували не раз під час пробігів. Ти поруч у кожному кроці.»
Інший побратим ділився спогадами:
«Шпук — це афігезний чоловік. Коли ми познайомилися, я казав йому, що з таким прізвищем йому не потрібен позивний. Не знаю, чи мав він його. Шпук і все. Він воював від початку, після АТО безупинно допомагав ветеранам, коли це ще не було мейнстримом. Дуже активно залучався до допомоги Інвактусу, був там не лише тренером, а й наставником. По суті, він був містком між професійними спортсменами-тренерами і ветеранами. Всі знали Шпука, а він знав усіх. Завжди мав дуже цікаву усмішку — усмішку песиміста, хоча ніколи не піддавався зневірі.»
«Я дізнався від нього, що спорт, яким він займався, — це трейл. Це найскладніший спорт на світі — бігати горами, по багнюках у будь-яку погоду. Він не просто любив цей спорт, а й був його амбасадором, справжнім фахівцем у витривалості та силі волі.»
«Тарас загинув — і це по-справжньому боляче і важко усвідомити. Для мене, принаймні. Скільки жертв вже забрала війна, і я так і не звикну до цього. Тарас Шпук був з нами від початку і до кінця. Він став величезним прикладом для всіх нас. Честь і слава йому.»
