Степан був доброю, щирою, чесною й світлою людиною. Він завжди ставив інтереси інших вище власних, умів підтримати, надати допомогу та поділити чужий біль. Серце його було сповнене безмежної любові до України, а найпотужнішою мрією – Перемога й мирне небо над рідною землею.
З березня 2022 року Степан без вагань вступив до захисту України. Він мужньо виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, неодноразово зустрічав смерть лицем до лиця, але залишався незламним, вірним військовій присязі та своєму народу.
На жаль, 2 липня 2026 року поблизу населеного пункту Низи в Сумській області молодший сержант, водій-електрик відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, отримав важкі поранення. Лікарі до останнього боролися за його життя, але 6 липня серце нашого Героя зупинилося.
У ці тяжкі хвилини втрати вся Надвірнянська громада єднається в молитві та розділяє гіркий біль із:
- батьками,
- дружиною,
- сином,
- рідними,
- близькими,
- побратимами.
Ми ніколи не зможемо повернути тих, кого забрала війна. Проте ми можемо і зобов’язані пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за Україну. Пам’ятати їхню мужність, жертовність і безмежну любов до Батьківщини.
Вічна пам’ять і слава Герою — Пилип’юку Степану Ярославовичу.
