Державні програми, стратегії та проєкти, спрямовані на підтримку сімей та дітей, часто виявляються неефективними через недостатнє врахування актуальних даних щодо чисельності дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Крім того, відсутня належна оцінка ефективності надання соціальної підтримки цій категорії неповнолітніх.
Станом на сьогодні не здійснено чіткого розподілу повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування у сфері охорони дитинства. У цьому контексті нагальною є комплексна оцінка роботи:
1. Центральних органів виконавчої влади,
2. Місцевих органів виконавчої влади,
3. Органів місцевого самоврядування.
Ця оцінка має на меті виявити прогалини та недоліки у їхній діяльності, встановити причини повільного розвитку сімейно орієнтованих сервісів у громадах.
Окремою проблемою залишається бездоглядність та безпритульність дітей, на якій фіксується значна кількість випадків жорстокого поводження та насильства. Крім того, зростає рівень правопорушень серед неповнолітніх. Так, у першому півріччі 2025 року зареєстровано 70 випадків вербування підлітків представниками держави-агресорки з метою спонукання до скоєння кримінальних правопорушень за грошову винагороду.
Беручи до уваги суспільну важливість цієї проблематики, необхідним є всебічне парламентське розслідування, яке покликане:
- встановити факти можливих порушень прав дітей;
- оцінити ефективність діючої державної політики у цій сфері;
- підготувати конкретні пропозиції щодо її удосконалення.
Захист прав та інтересів дітей виступає одним із пріоритетів державної політики України, а також є міжнародним зобов’язанням нашої держави відповідно до Конвенції ООН про права дитини. Для підсилення парламентського контролю у сфері забезпечення прав дітей ініційовано створення Тимчасової слідчої комісії, що розглядається як невідкладний крок у процесі вдосконалення системи захисту неповнолітніх.
