Під час розгляду запобіжного заходу стосовно пана Кантора його захисники наполягали на необґрунтованості вимоги, що передбачає заборону залишати межі населеного пункту проживання. Адвокати аргументували своє прохання такими основними тезами:
1. Відсутність достатніх підстав для обмеження свободи пересування підзахисного.
2. Порушення принципу презумпції невинуватості через жорсткі запобіжні умови.
3. Вплив цього обмеження на повсякденне життя і роботу їхнього клієнта, що є надмірним і не виправданим.
Контекст цієї ситуації та позиції захисту чітко демонструють, що вимоги до Кантора викликали дискусії щодо доцільності та законності обмежень, які були йому пред’явлені під час судового провадження.
