Для багатьох родин, які з нетерпінням очікують новин про своїх близьких, котрі зникли безвісти у воєнних умовах, кожен новий день є практично копією попереднього. В їхньому житті відсутні вихідні чи святкові дні, натомість триває безперервний пошук інформації, надія та тривале очікування. В таких обставинах відкритий діалог, психологічна підтримка та постійний контакт є ключовими компонентами у роботі правоохоронців із сім’ями зниклих безвісти за особливих обставин.
Нещодавно в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області відбулася важлива нарада за участю представників громадських організацій, які об’єднують родини зниклих військовослужбовців.
На запитання активістів відповіли:
- начальник відділу розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи слідчого управління Денис Кравченко,
- представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий,
- регіональна координаторка Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Наталія Пасічник.
У центрі обговорення були:
- питання пошуку зниклих захисників,
- співпраця з родинами,
- проведення необхідних слідчих заходів,
- безпекові виклики, які щоденно стикаються з тими, хто шукає будь-яку інформацію про своїх рідних.
Денис Кравченко наголосив, що кожне кримінальне провадження щодо розшуку осіб, зниклих безвісти в особливих обставинах, перебуває під особистим контролем. За його словами, «Розшук зниклих безвісти, як і повернення наших громадян із полону, — це надзвичайно складний і тривалий процес, що вимагає координації багатьох державних структур. Ми повністю усвідомлюємо біль родин, адже за кожною справою стоїть людська доля, чиєсь життя та роки очікування. Для нас важливе кожне звернення, кожна дрібниця та кожна історія. Ми продовжуємо невпинно працювати, щоб допомогти встановити долю кожного захисника».
Пані Леся Федорів, представниця громадської організації «Родини зниклих безвісти в Івано-Франківській ОТГ», поділилася переживаннями сімей, які тривалий час живуть у стані невизначеності. Вона зауважила: «Коли на війні зникає близька людина — чоловік або син — складно описати словами той розпач, у якому опиняється родина. У цих сім’ях немає ані святкових, ані звичайних днів. Всі дні однакові, і життя ніби завмирає. Все, що залишається — чекати. Надзвичайно важливою є комунікація. Ми високо цінуємо, коли поліцейські телефонують, цікавляться наявністю нової інформації та підтримують зв’язок із родинами. Така увага має величезне значення для тих, хто щоденно живе надією».
Окрему увагу під час зустрічі було приділено таким аспектам:
- Складнощам у визначенні місця перебування військовослужбовців.
- Процесам репатріації та ідентифікації загиблих.
- Особливостям отримання інформації через затримки, спричинені діями держави-агресора.
- Бар’єрам у комунікації, коли відповіді на інформаційні запити надходять із суттєвими затримками або взагалі відсутні.
Правоохоронці також попередили родини про ризики шахрайських схем та інформаційних маніпуляцій. У прагненні отримати хоча б якусь звістку про своїх близьких люди часто слідкують за телеграм-каналами і сумнівними інтернет-ресурсами. Водночас ворог активно застосовує фейкові повідомлення та, останнім часом, технології штучного інтелекту для створення підроблених світлин і відеоматеріалів.
На завершення зустрічі поліцейські підкреслили, що робота з розшуку зниклих безвісти триває щоденно, та кожна справа перебуває у центрі уваги допоки не буде встановлена справжня доля людини.
