Глобальна статистика свідчить про масштабність виклику, що стоїть перед світом у сфері ментального здоров’я. Згідно з доповіддю Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), понад 80 % держав включили психосоціальну підтримку та заходи з піклування про психічне здоров’я в свої плани реагування на надзвичайні ситуації, тоді як у 2020 році таких країн було лише 39 %.
Окрім цього, результати опитування, проведеного Ipsos у 31 країні, показали, що 45 % респондентів назвали проблеми ментального здоров’я однією з головних соціальних турбот у своїй країні. За інформацією платформи Our World in Data, приблизно одна з трьох жінок та один з п’яти чоловіків упродовж життя можуть стикнутися із серйозною депресією.
Особливу увагу слід приділити вразливості дітей і підлітків. Доповідь організації Save the Children за період із січня до червня 2024 року зафіксувала, що 43 % дітей в Україні пережили психосоціальний дистрес, включаючи тривогу, страх, дратівливість та порушення сну.
Аналіз у звіті «Change in child mental health during the Ukraine war» виявив, що війна спричинила зростання поширеності психічних розладів серед дітей, зокрема тривожних станів та депресивних розладів.
Дослідження, присвячене впливу травматичних подій війни на дітей віком від 3 до 17 років, показало, що 21,8 % малюків віком 3–6 років та 17,6 % підлітків віком 7–17 років мають клінічно значущі симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Війна стала каталізатором погіршення психічного здоров’я населення України. За даними опитувань, 68 % українців констатують погіршення свого стану порівняно з довоєнним періодом. Психологічні проблеми заявляють про себе у 46 % населення, тоді як 41 % відчувають різноманітні ментальні розлади. Конкретні статистичні показники включають:
- 32 % – ознаки середньої або тяжкої депресії;
- 17,9 % – тривожні симптоми;
- 35 % – клінічно значущі психологічні травматичні реакції;
- 29,5 % – розлади харчової поведінки;
- 20,5 % – ризик вживання психоактивних речовин.
Що вже можливо і необхідно зробити для покращення ситуації? Передусім, важливо акцентувати увагу на кількох напрямках:
Державна політика та інфраструктура: збільшення бюджетного фінансування сфери психічного здоров’я, інтеграція психосоціальної підтримки у систему надзвичайних служб, а також розвиток мережі місцевих центрів психологічної допомоги.
Освітня система: створення та підтримка посади психологів у школах і вищих навчальних закладах, організація кризових кімнат, впровадження програм з підтримки психічного здоров’я, проведення тренінгів для педагогічного персоналу.
Цифрові технології: надання можливості онлайн-консультацій, розвиток телемедицини та мобільних застосунків для отримання підтримки, що особливо актуально для тих, хто через географічні чи інші обмеження не має доступу до традиційних послуг.
Громадські ініціативи: організація груп підтримки, волонтерських служб, проєктів із формату «говоримо та слухаємо», а також запуск інформаційних кампаній, спрямованих на подолання стигматизації питань ментального здоров’я.
- Індивідуальний підхід: увага до власного психоемоційного стану, своєчасне реагування на сигнали тривоги та стресу, звернення до фахівців за допомогою, а також відкритість у спілкуванні з рідними про хвилюючі теми.
Для отримання підтримки в Україні існують спеціалізовані ресурси, що готові надати консультації та допомогу у сфері психічного здоров’я. Також доступні міжнародні платформи, що пропонують інформацію, онлайн-сервіси та додаткові можливості для підтримки.
Таким чином, наявні дані окреслюють велике коло викликів, пов’язаних із ментальним здоров’ям, а також чіткі напрямки для спільних дій із боку державних структур, освітніх установ, цифрових платформ, громадських ініціатив і кожної окремої людини.
