Цей прапор є символом пам’яті про тих, хто не повернувся додому, а також уособленням надії для тих, кого щодня чекають рідні. Він об’єднує серця людей, у яких живе непохитна віра в обов’язкове повернення кожного захисника.
Під час спільної молитви та хвилини мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих Героїв та подумки звернулися до тих, чия доля досі залишається невідомою. У ці миті тиша промовляла більшою силою, ніж будь-які слова.
Прапор Надії був піднятий рідними зниклих безвісти оборонців разом із представником цивільно-військового співробітництва.
Цей жест містить у собі:
- біль очікування;
- силу материнської любові;
- незламну віру, що живе попри час та відстань.
Для Назавизівського старостинського округу ця тема є особливо болючою, оскільки п’ятеро наших земляків досі не повернулися додому. Поки їхні імена пам’ятаються у молитвах близьких, доти жива й спільна надія всього селища.
Висловлюємо глибоку вдячність усім родинам, які щодня живуть цим болем і водночас надією. Ви не самотні — разом ми чекаємо, разом віримо і спільно наближаємо день повернення наших захисників додому.
Нехай Прапор Надії завжди нагадує кожному з нас:
- ми пам’ятаємо;
- ми чекаємо;
- ми віримо.
