30 серпня 1919 року українські війська вперше за місяці боїв увійшли до Києва. Галицькі частини та армія УНР спільно вибили більшовиків зі столиці. Це був тріумф, який швидко переріс у трагедію.
Останній шанс на державність
У серпні 1919-го Східна Галичина вже була окупована поляками. Знекровлена Українська Галицька Армія здійснила безпрецедентний марш на схід. Разом із Дієвою армією УНР вони рушили на Київ. 16 липня галицькі полки перейшли Збруч. Це був черговий етап визвольної боротьби, але вже не на рідній землі. Літо 1919 року стало найнапруженішим періодом українських змагань.
Наступ на столицю
12 серпня почався спільний похід на Київ та Одесу. Об’єднані сили налічували близько 85 тисяч бійців. До них долучилися ще 15 тисяч повстанців. Українські війська були поділені на три групи:
- Західна йшла у напрямі Старокостянтинова та Шепетівки
- Центральна наступала на Київ — сюди входили Запорізький корпус УНР та І і ІІІ корпуси УГА
- Південна група рухалася на Одесу
Галицька армія налічувала 35–40 тисяч вояків. Армія УНР — до 35 тисяч. Разом вони становили серйозну силу.
Штурм Києва
24 серпня запоріжці звільнили Білу Церкву. Того ж дня галичани взяли Фастів. Наступного тижня розгорнулися вирішальні бої. О 6:00 30 серпня 6-а Равська бригада 1-го Галицького корпусу вийшла до Петропавлівської Борщагівки. 5-а Сокальська бригада визволила Боярку. Ввечері передові частини увійшли в центр міста. Передові загони рухалися Бібіковським бульваром. Вони вийшли до центрального майдану біля Міської Думи. Невдовзі на балконі вивісили жовто-блакитний прапор.
Спогад бійця УГА
Один із учасників тих подій залишив яскраві спогади. Він описав момент, коли галицькі стяги вперше замайоріли над Києвом:
«Не могли большаки встояти перед розмахом галицьких стягів. Військо наше йшло з піднятою головою. Люди співали. Прапори розвивалися над головами. Це була наша земля, наша столиця».
Загальну добичу за час від заняття Жмеринки нарахували так:
- близько 6000 полонених
- 2 батареї та 5 бронепотягів
- 4 панцирні автомобілі та 15–20 легкових автівок
- кілька вагонів солі, стрілив, сукна, взуття та шкіри
Київська катастрофа
30 серпня українські війська під командуванням генерала Антіна Кравса увійшли до Києва. Більшовики залишили місто практично без бою. Вони боялися повного оточення. Але вже наступного дня сталася трагедія. За наказом начального вождя УГА Мирона Тарнавського українські частини мали без бою здати Київ денікінцям. Цю подію історики назвали «Київською катастрофою».
У ніч з 31 серпня на 1 вересня галицькі та запорізькі частини змушені були залишити щойно визволене місто. Вони відступили спершу у передмістя, а потім і на кілька десятків кілометрів на захід.
Ціна тріумфу
Ця подія пришвидшила поразку УНР і втрату державності. Замість українського герба-тризуба окупанти ввели червону зірку. Замість жовто-блакитного прапора — червоний. Проте сам факт визволення Києва 30 серпня 1919 року залишається яскравою сторінкою в історії боротьби за державність. Галицькі полки показали, що можуть дійти до серця України.
Читайте новини Прикарпаття і Івано-Франківської області на MEGA.IF.UA
