Зведення монументальної дзвіниці в селі Голинь
Після трьох років наполегливої роботи біля храму Покрови Пресвятої Богородиці у селі Голинь велично з’явилася нова дзвіниця, яка стала втіленням єдності, міцності громади та глибокої любові до рідної святині.
Будівництво велося за участю всієї громади, адже дзвіниця — це життєво необхідна споруда для сільської місцевості. Саме церковний дзвін традиційно сповіщає мешканців про Богослужіння, поховання та важливі події, відзначаючи таким чином життя громади.
Історія створення значущої будівлі розпочалася з того, що фундамент залили у лютому 2022 року — у складний період тривог, війни та невизначеності. Перша цеглина була покладена 1 квітня 2023 року. Відтоді, крок за кроком, молитва за молитвою, праця за працею в Голині творилася ця знаменна справа.
Проєкт розробили спеціалісти проєктно-виробничого архітектурно-планувального бюро Університету імені Короля Данила, що в Івано-Франківську. Будівництво велося методом толоки, тобто спільними зусиллями. Духовну підтримку й супровід надавали отці Анатолій Козак та Микола Хомин. Кошти та будівельні матеріали жертвували небайдужі жителі, підприємці та родини — усі, хто прагнув залишити після себе вагому спадщину.
Іван Мазурик, старший брат парафії, ділиться своїми спогадами:
«На будівництві працювало без перебільшення півсела. В окремі дні одночасно залучалося 30–35 осіб. Це була не просто будова, а спільна справа душі».
Проєктована нова дзвіниця має такі характеристики:
- висота — 31 метр;
- кількість поверхів — три;
- особливу велич їй надає грандіозний купол, створений місцевими майстрами, заввишки майже 10 метрів та діаметром близько 10 метрів;
- всередині розміщені кімната для панахид, допоміжні приміщення, а на верхньому поверсі — сама дзвіниця й оглядовий майданчик.
Найціннішою святинею дзвіниці є старовинний дзвін «Ілля» вагою 345 кілограмів, відлитий сто років тому в знаменитій дзвоноливарні братів Фельчинських. Під час Другої світової війни окупанти планували переплавити його на набої, але жителі Голиня врятували реліквію, заховавши її у таємному місці. Згодом дзвін служив у старій дзвіниці, а тепер, очищений і відновлений, знову лунатиме над селом.
Іван Мазурик підкреслює:
«Я переконаний, що нас вів Господь, адже саме в часи війни та пандемії ми змогли звести таку вагому для нашої громади будівлю. Неможливо описати відчуття, коли наш старовинний дзвін з нової дзвіниці знову кличе парафіян на Богослужіння, продовжуючи столітню традицію Голиня».
На сьогодні новозбудована дзвіниця — це не просто приваблива архітектурна домінанта села. Вона є підтвердженням того, що навіть у найскладніші часи люди здатні творити значущі речі, об’єднані вірою, любов’ю та спільною працею. Тепер над Голинем звучить не лише дзвін — звучить історія громади, яка вміє зберігати своє коріння та будувати майбутнє разом.
